У сучасних умовах розвитку суспільства, що характеризуються утвердженням демократичних цінностей, зростанням ролі громадянської активності та соціальної відповідальності, особливої актуальності набуває проблема формування лідерського потенціалу молоді. Освіта виступає ключовим чинником соціалізації особистості, а заклади загальної середньої освіти — важливим середовищем для розвитку ініціативності, самостійності та здатності до ефективної взаємодії в колективі.
Одним із дієвих механізмів формування зазначених якостей є учнівське самоврядування, яке забезпечує залучення учнів до процесів управління шкільним життям, сприяє розвитку їхньої суб’єктності, відповідальності та громадянської свідомості. Участь у самоврядуванні створює умови для набуття практичного досвіду лідерства, формування організаторських і комунікативних умінь, а також розвитку здатності приймати рішення та нести відповідальність за їх реалізацію.
Проблема формування особистості та розвитку її лідерських якостей знайшла відображення у працях вітчизняних і зарубіжних учених. Зокрема, значний внесок у дослідження виховання активної та відповідальної особистості зробили Іван Бех, Василь Сухомлинський, Володимир Кремень. Питання розвитку лідерства та групової взаємодії розкрито у працях Peter G. Northouse, Kurt Lewin, David W. Johnson та Roger T. Johnson. Ідеї демократизації освіти та активної участі учнів у навчальному процесі обґрунтовані John Dewey.
Попри значну кількість наукових досліджень, питання впливу учнівського самоврядування на розвиток лідерського потенціалу старшокласників потребує подальшого вивчення, зокрема в умовах сучасного освітнього середовища.
Метою статті є дослідження впливу учнівського самоврядування на розвиток лідерського потенціалу молоді. У контексті сучасних трансформацій освітнього простору та утвердження демократичних цінностей особливої значущості набуває проблема формування лідерського потенціалу учнівської молоді. Освітні заклади виступають ключовим середовищем соціалізації особистості, у межах якого важливу роль відіграє учнівське самоврядування як форма реалізації принципів демократичного управління.
Учнівське самоврядування розглядається як цілісна система організації учнівського колективу, що забезпечує залучення здобувачів освіти до процесів прийняття рішень, планування та реалізації соціально значущих ініціатив. Воно сприяє розвитку суб’єктності учнів, формуванню навичок саморегуляції, відповідальності та громадянської активності.
Участь у діяльності органів учнівського самоврядування створює умови для практичного набуття лідерського досвіду. Зокрема, учні залучаються до організації заходів, координації діяльності колективу, вирішення конфліктних ситуацій, що сприяє розвитку навичок прийняття рішень, стратегічного мислення та відповідального лідерства. Важливим є також формування рефлексивних умінь і здатності до самооцінки власної діяльності.
Отже, учнівське самоврядування є ефективним педагогічним інструментом розвитку лідерського потенціалу молоді, оскільки забезпечує інтеграцію теоретичних знань і практичного досвіду, сприяє формуванню ключових компетентностей та підготовці учнів до активної участі в суспільному житті.
Список використаних джерел:
1. Гриньова М. В. Демократичне лідерство у спільноті учнівської молоді засобами партисипативного проєктування // Матеріали науково-практичної конференції. Дніпро, 2021.
2. Міністерство освіти і науки України. Підтримка учнівського самоврядування та розвиток лідерства в межах позашкільної освіти [Електронний ресурс]. 2024. Режим доступу: https://mon.gov.ua (дата звернення: 18.03.2026).
3. Міністерство освіти і науки України. Освітній навігатор: рекомендації щодо розвитку учнівського самоврядування [Електронний ресурс]. 2025. Режим доступу: https://mon.gov.ua (дата звернення: 18.03.2026).
4. Український державний центр позашкільної освіти. Розвиток лідерства та учнівського самоврядування [Електронний ресурс]. 2024–2025. Режим доступу: https://mon.gov.ua (дата звернення: 18.03.2026).
|