Освітній процес вищої медичної освіти України в сучасних складних умовах відбувається під впливом дії постійних викликів: воєнного стану, повітряних тривог, періодичних відключень електроенергії та інтернету, обмеженого доступу до клінічних баз. З початком COVID-19 та повномасштабного вторгнення дистанційні та змішані (гібридні) форми навчання стали не лише необхідністю, а й інструментом забезпечення безперервності надання освіти. Підвищення якості підготовки майбутніх лікарів та збільшений потік наукової інформації потребують постійної уваги та удосконалення. У зв’язку зі стрімким та швидким розвитком технологій, таким же темпом повинні розвиватися й інформаційні освітні технології, як приклад, дистанційна освіта. Дистанційне навчання має визначні переваги, а саме: неосяжна доступність, необмеженість у часі, можливість повторного перегляду учбового матеріалу та інші.
Професійний підхід до викладання освітніх компонентів студентам-медикам передбачає використання широкого спектру інноваційних технологій. Серед надсучасних, це впровадження мультимедійних, комп’ютерних можливостей учбового процесу, які базуються на симуляційних технологіях, використання віртуальної та доповненої реальності, 3D-моделюванні. Засвоєння теоретичних знань і набуття практичних навичок студентами – медиками важливо проводити з використанням хмарних анатомічних атласів, симуляційних манекенів. Такі технології повністю змінюють характер навчання, дозволяють здобувачам освіти, починаючи з перших курсів, працювати з «віртуальним» пацієнтом, проводити дослідження, відпрацьовувати навички, діагностичні і лікувальні процедури без ризику зробити помилку, яка може бути загрозою життю і здоров’ю пацієнта (наприклад, віртуальний розтин, використання віртуальних моделей органів чи систем для операцій, або симуляція діалогу з пацієнтом).
Починаючи на перших курсах з дослідження анатомії, фізіології організму людини, з простих завдань, що складають базові знання майбутнього лікаря, на наступних курсах такі заняття мають стати процесом підготовки до взаємодії з реальним пацієнтом.
Сучасні комп’ютерні технології надають можливість у реальному часі змоделювати клінічні сценарії будь якого захворювання, патологічного процесу і його зміни, показати наслідки виконаних лікарем оперативних втручань і маніпуляцій. Адаптовані навчальні програми в цей час досліджують помилки, допомагають підказками, дають можливість до автоматизму повторювати і засвоювати практичні дії. При вивченні теоретичних освітніх компонентів використання мультимедійних засобів навчання (текстового матеріалу, графічних зображень, аудіо та відео) забезпечує його доступність та стимулює пізнавальний інтерес студентів до предмета, робить його не тільки більше зрозумілим, а й по-справжньому захопливим для кожного, дозволяє трансформувати складні теоретичні положення у наочну форму, яка посилює мотивацію до вивчення дисципліни. Це дозволяє реалізувати персоналізований підхід до кожного здобувача освіти, поєднати з можливістю долучити його до світових джерел знань, забезпечити ефективну підготовку студентів до реальної роботи, зануритись у свою майбутню професію вже під час навчання.
Проте, обов’язково має бути присутнє і чітке планування цього процесу, зворотній зв'язок з організатором цього процесу - викладачем. Дистанційне навчання не лише спосіб викладання навчальних матеріалів, це також і системний контроль їхнього засвоєння, яке впливає на ефективність роботи викладачів і студентів у дистанційному середовищі.
Проведені дослідження свідчать що в медичній освіті дистанційний формат найкраще працює в гібридній (або змішаній) формі. Вона поєднує цифрові, дистанційні технології навчання та очні практичні заняття. Онлайн формат використовується для лекцій, семінарів і самопідготовки, це онлайн-заняття в реальному часі на платформах Google Meet, Microsoft Teams, Zoom. У синхронному режимі проводяться онлайн-лекції, онлайн-конференції, вебінари, тренінги або спілкування у чаті, а у асинхронному режимі відбувається самостійне вивчення матеріалів на платформах Moodle або Google Classroom, за допомогою записаних відеолекцій, виконання завдань, тестів, а спілкування відбувається через соціальні мережі, через електронну пошту, де час і місце обговорення важливих, проблемних питань вибирається самостійно.
На практичних заняттях, у офлайн режимі, відпрацьовуються навички та вміння звичайним традиційним, аудиторним методом, які важко або неможливо повноцінно реалізувати дистанційно. На практичних заняттях поєднуються різні види діяльності - індивідуальну роботу і роботу у групі, взаємодію в аудиторії в режимі реального часу і самостійну роботу у тренуванні і навчанні.
Серед позитивних надбань, які з’явились і тепер використовує сучасний освітній процес - це створене зручне навчальне середовище, де студенти-медики мають доступ до матеріалів, лекцій і ресурсів у будь-який час і з будь-якого місця. Здобувачі освіти можуть легко завантажувати електронні підручники і посібники, що зменшує навантаження у пошуку наукової літератури її придбання. Мають можливість переглядати записані лекції, вебінари, відвідувати онлайн-курси від найкращих медичних університетів і провідних світових експертів. Але є і проблеми: це відсутність особистого контакту з викладачем, напруження зору та нервової системи, неможливість у повному обсязі сформувати та постійно закріплювати клінічні та особливо практичні навички. Такі елементи, як робота з трупним матеріалом, відпрацювання хірургічних технік, клінічний огляд пацієнта та реальні маніпуляції, важко або неможливо повністю замінити віртуальними симуляціями. Студенти, при опитуванні, визначають швидку втому, обмежену концентрацію уваги та труднощі з самодисципліною, через мобільні пристрої легко відволіктися на соціальні мережі.
У викладачів є проблеми з оцінкою якості рівня розуміння та засвоєння матеріалу через відсутність негайного зворотного зв’язку. Крім того, під час онлайн-контролю знань трапляються випадки недобросовісної поведінки студентів (використання сторонніх ресурсів).
Узагальнюючи приклади, на даних проведеного аналізу результатів та досвіду використання дистанційних технологій, можливо рекомендувати наступні шляхи удосконалення підготовки здобувачів освіти:
- має бути чітке планування навчального процесу з урахуванням проведення його дистанційним методом, у онлайн аудиторії, та визначення питань і завдань для самостійної роботи;
- питання забезпечення навчального процесу сучасною, актуальною літературою має бути під постійною увагою і оновленням;
- важливе значення приділяється постійному вдосконаленню учбового, навчально-методичного, програмного забезпечення, використанню сучасних наукових досягнень і розробок, у яких є потреба вже сьогодні і вони на часі;
- питання, якому має бути приділена суттєва увага, це використання мотивації та зацікавленості у здобувачів освіти під час засвоєння учбового матеріалу;
- значення має також і удосконалення та уніфікація дієвих механізмів контролю результатів навчання, перевірка досягнень освітян у професійній підготовці засобами дистанційного навчання з метою отримання результатів, що визначають його рівень.
Висновок.
Впровадження інноваційних технологій дистанційного навчання в процесі підготовки майбутніх фахівців медичних спеціальностей – це процес, де новітні досягнення у методах викладання освітніх компонентів мають допомагати не тільки засвоєнню знань, а також формувати особисте ставлення студента до процесу глибокого засвоєння теоретичної бази та розвитку клінічного мислення. Зробити його більш зрозумілим, підлаштовуватися під темп кожного студента, забезпечити ефективну підготовку студентів до реальної роботи в системі «лікар-пацієнт». Інновації мають допомагати майбутнім медикам моделювати ситуації шляхом візуалізації складних процесів, створити умови для безпечного відпрацювання практичних навичок у цифровому форматі. Цифрові інновації - це підготовчий етап, який підвищує ефективність подальшої очної практики. Студент має приходити у клініку вже з відпрацьованим алгоритмом дій та навичками, що мінімізують помилки на реальних пацієнтах.
|