Антонімічні зв’язки виникають між словами, що передають протилежні за змістом ознаки. У мовознавстві антонімія базується на логічному протиставленні, яке існує в межах однієї семантичної категорії й відображає процеси, явища, властивості, дії тощо. На відміну від синонімії, полісемії та омонімії, антоніми утворюють бінарну систему, елементи якої поєднані спільною родовою ознакою.
За семантичним підходом антоніми у французькій фізичній термінології поділяються на такі групи: контрарні (градуальні), комплементарні та векторні [1, c. 11].
Контрарні антоніми – це пари, що виражають протилежні видові значення, між якими можливе існування одного або кількох проміжних елементів. Такі елементи відображають поступове зростання або зниження певної ознаки. У французькій фізичній термінології цей тип антонімії трапляється нечасто, тому зафіксовано лише окремі ряди з проміжними ланками: état solide (‘твердий стан’) – liquidité (‘рідкий стан’) – état gazeux (‘газоподібний стан’); génération (‘генерація’) – amplification (‘підсилення’) – atténuation (‘послаблення’) – extinction (‘згасання’ сигналу); réflexion totale (‘повне відбивання’) – réflexion incomplète (‘неповне відбивання’) – absorption (‘поглинання’); congeler (‘заморожувати’) – réfrigérer (‘охолоджувати’) – échauffer (‘нагрівати’) – embraser (‘розжарювати’). Такий різновид антонімів є більш типовим для загальновживаної лексики, оскільки ґрунтується на градації ознаки [2, c. 41].
Комплементарні антоніми відзначаються тим, що протиставлені одиниці разом охоплюють одне родове поняття і не передбачають наявності проміжних значень. До таких належать: maximum de diffraction (‘дифракційний максимум’) – minimum de diffraction (‘дифракційний мінімум’); équilibre stable (‘стійка рівновага’) – équilibre instable (‘нестійка рівновага’); courant continu (‘постійний струм’) – courant alternatif (‘змінний струм’); proton (‘протон’) – antiproton (‘антипротон’); matière (‘матерія’) – antimatière (‘антиматерія’); pressurisation (‘підвищення тиску’) – décompression (‘зниження тиску’); accélération (‘прискорення’) – décélération (‘уповільнення’); atome excité (‘збуджений атом’) – atome au repos (‘незбуджений атом’); force constante (‘стала сила’) – force variable (‘змінна сила’); processus réversible (‘оборотний процес’) – processus irréversible (‘необоротний процес’).
Векторна антонімія (від лат. vektor – «той, що несе, переміщує») виражає протиставлення дій, рухів або ознак, які мають протилежну спрямованість. У французькій фізичній термінології цей тип антонімів представлений такими парами: dilatation adiabatique (‘адіабатичне розширення’) – compression adiabatique (‘адіабатичне стискання’); force d'attraction (‘сила притягання’) – force répulsive (‘сила відштовхування’); extension latérale (‘поперечне видовження’) – contraction transversale (‘поперечне стискання’); accélération centrifuge (‘відцентрове прискорення’) – accélération centripète (‘доцентрове прискорення’); élargissement de raie (‘розширення спектральної лінії’) – rétrécissement de raie (‘звуження спектральної лінії’); accélérateur de neutrons (‘прискорювач нейтронів’) – modérateur de neutrons (‘сповільнювач нейтронів’); absorptibilité (‘поглинальна здатність’) – réflexibilité (‘відбивна здатність’ [2, c. 43].
Векторна антонімія є досить характерною для фізичної термінології, що зумовлено природою фізики як науки, яка досліджує явища та процеси навколишнього світу. Спільною основою для всіх наведених антонімічних пар виступає семантика родового поняття, що визначає крайні видові значення, між якими і реалізується протиставлення.
Отже, антонімічні відношення є важливим засобом організації лексичної системи, зокрема у французькій фізичній термінології. Вони відображають різні типи логічної протилежності – градуальну, комплементарну та векторну, що дозволяє чітко структурувати наукові поняття. Контрарні антоніми демонструють поступову зміну ознаки, комплементарні – повне взаємне виключення без проміжних ланок, а векторні – протиставлення за напрямком дії чи процесу. Найбільш продуктивною у фізичній термінології є саме векторна антонімія, що зумовлено специфікою фізичних явищ, пов’язаних із рухом і взаємодією. Усі ці типи антонімів об’єднуються спільною родовою семантикою, яка забезпечує системність і цілісність термінологічної системи.
Література:
1. Галян О. В. Формування та функціонування фізичних термінів у французькій мові: автореф. дис. … к-та філол. наук: 10.02.05 «романські мови». Луцьк : Вежа-Друк, 2018. 20 с.
2. Галян О. В. Антонімічні відношення у французькій фізичній терміносистемі. Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. Київ, 2019. Вип. 36. С. 37–49.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter