Сучасний розвиток медичної науки супроводжується швидким упровадженням досягнень молекулярної біології, медичної генетики та персоналізованої медицини у практичну охорону здоров'я. Це, в свою чергу, висуває нові вимоги до підготовки майбутніх лікарів, які повинні не лише володіти сучасними теоретичними знаннями, а й уміти використовувати їх під час аналізу клінічної ситуації та прийнятті професійних рішень [1, 6].
Одним із пріоритетних завдань сучасної медичної освіти є формування клінічного мислення. Водночас досвід викладання фундаментальних дисциплін свідчить, що студенти нерідко сприймають окремі теми як такі, що мають переважно теоретичне значення. У результаті знання з медичної біології та генетики не завжди пов'язуються з майбутньою лікарською практикою, що ускладнює їх практичне застосування [1, 2, 3].
Одним із шляхів розв'язання цієї проблеми є міждисциплінарна інтеграція фундаментальних і клінічних дисциплін. Такий підхід дає змогу розглядати клінічну проблему комплексно, демонструючи студентам практичне значення знань, отриманих під час вивчення фундаментальних дисциплін [3–6].
Метою роботи є обґрунтування доцільності використання міждисциплінарної інтеграції під час викладання вибіркової дисципліни «Сучасні клітинні та генні технології» для формування клінічного мислення майбутніх лікарів.
Одним із прикладів реалізації такого підходу є викладання вибіркової дисципліни «Сучасні клітинні та генні технології», зміст якої дозволяє поєднати фундаментальні знання з медичної біології та генетики з клінічними аспектами професійної підготовки [1,6].
Під час вивчення дисципліни студенти опановують сучасні уявлення про регуляцію клітинного циклу, механізми апоптозу, молекулярні основи канцерогенезу, онкогенетику, принципи молекулярно-генетичної діагностики, персоналізованої медицини, а також перспективи застосування клітинних і генних технологій у клінічній практиці [6].
З метою посилення практичної спрямованості навчання доцільним є використання клінічних ситуаційних завдань. Їх застосування дозволяє інтегрувати матеріал фундаментальних дисциплін із клінічними предметами, активізувати навчальну діяльність студентів та сформувати вміння аналізувати клінічні дані з урахуванням сучасних досягнень молекулярної медицини [2–5].
Як приклад може бути використана клінічна ситуація, присвячена спадковим формам злоякісних новоутворень. Робота над ситуаційним завданням розпочинається з аналізу сімейного анамнезу, оцінки факторів спадкового ризику та визначення показань до проведення молекулярно-генетичного тестування. Паралельно актуалізуються знання щодо функцій онкогенів, генів-супресорів пухлин, механізмів репарації ДНК та ролі апоптозу у розвитку пухлинного процесу.
Наступним етапом є аналіз результатів лабораторних та інструментальних досліджень. У ході обговорення клінічної ситуації увага акцентується на інтерпретації результатів молекулярно-генетичного тестування, оцінці даних імуногістохімічного дослідження та визначенні клінічного значення прогностичних і предиктивних біомаркерів. Це дозволяє продемонструвати студентам практичну роль фундаментальних знань у виборі сучасних підходів до діагностики й лікування онкологічних захворювань.
Подальше опрацювання ситуаційного завдання передбачає інтеграцію матеріалу з клінічними дисциплінами, насамперед із хірургією. Обговорюються показання до додаткових методів обстеження, можливі варіанти оперативного лікування, принципи персоналізованого підходу до ведення пацієнта та значення молекулярно-генетичних досліджень для вибору оптимальної лікувальної тактики. У такий спосіб студенти переконуються, що результати фундаментальних досліджень мають безпосередній вплив на прийняття клінічних рішень.
Використання клінічних ситуаційних завдань під час практичних занять сприяє переходу від відтворення теоретичного матеріалу до його осмисленого застосування. Аналіз клінічної ситуації спонукає студентів встановлювати взаємозв'язок між молекулярними механізмами розвитку захворювання, його клінічними проявами та сучасними можливостями лікування, працювати з доказовими джерелами інформації й аргументовано обґрунтовувати власну позицію [2–5].
Не менш важливим є формування розуміння міждисциплінарної взаємодії. Обговорення клінічної ситуації демонструє роль лікаря-генетика, патоморфолога, хірурга, клінічного онколога та інших фахівців у процесі діагностики й лікування пацієнта. Такий підхід сприяє усвідомленню значення командної роботи та комплексного підходу до вирішення клінічних завдань [3,5,6].
Запропонований підхід не потребує суттєвих змін навчальної програми, однак дозволяє підвищити практичну спрямованість викладання фундаментальних дисциплін. Поєднання теоретичного матеріалу з аналізом клінічних ситуацій сприяє більш усвідомленому засвоєнню навчального матеріалу, підвищує навчальну мотивацію студентів і відповідає компетентнісним засадам підготовки лікарів, визначеним Стандартом вищої освіти [1-6].
Висновки. Формування клінічного мислення майбутніх лікарів доцільно розпочинати вже на етапі вивчення фундаментальних дисциплін. Міждисциплінарна інтеграція медичної біології, генетики та клінічних дисциплін забезпечує цілісне розуміння механізмів розвитку захворювань, сучасних методів їх діагностики та лікування.
Використання клінічних ситуаційних завдань під час викладання вибіркової дисципліни «Сучасні клітинні та генні технології» підвищує практичну спрямованість навчання, сприяє розвитку аналітичного мислення, формує навички клінічного аналізу та створює умови для більш ефективної професійної підготовки майбутніх лікарів. Запропонований підхід може бути використаний під час викладання інших фундаментальних і клінічних дисциплін у закладах вищої медичної освіти.
Список літератури
1. Стандарт вищої освіти України другого (магістерського) рівня вищої освіти галузі знань 22 «Охорона здоров’я» спеціальності 222 «Медицина» : затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 08 листопада 2021 р. № 1197.
2. Лопіна Н. А. Практико-орієнтовані кейс-методи навчання в медичній освіті. Неперервна професійна освіта: теорія і практика. 2018. № 3–4. С. 67–72.
3. Korniichuk O. Y., Tsekhmister Y. V., Dmytriiev D. V. et al. Application of the Case Study Method in Medical Education. International Journal of Learning, Teaching and Educational Research. 2021. Vol. 20, № 7. P. 176–190. DOI: 10.26803/ijlter.20.7.10.
4. McLean S. F. Case-Based Learning and Its Application in Medical and Health-Care Fields: A Review of Worldwide Literature. Journal of Medical Education and Curricular Development. 2016. Vol. 3. DOI: 10.4137/JMECD.S20377.
5. Donkin R., Yule H., Fyfe T. Online Case-Based Learning in Medical Education: A Scoping Review. BMC Medical Education. 2023. Vol. 23. Article 564. DOI: 10.1186/s12909-023-04520-w.
6. Lysanets Yu. V., Ward J., Zhang C., Downing T., Bieliaieva O. M. Collaborative Online International Learning: Suggestions for Ukrainian Medical Education and Interdisciplinary Cooperation. The Medical and Ecological Problems. 2024. Vol. 28, № 2. P. 59–64. DOI: 10.31718/mep.2024.28.2.08.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter