Dientamoeba fragilis – один із найпоширеніших протозойних паразитів шлунково-кишкового тракту багатьох видів тварин і людини, але й на сьогодні його місце в медичній галузі остаточно не визначено, насамперед, через суперечливі дані щодо його клінічного значення. Повідомляється про випадки паразитоносійства у клінічно здорових людей впродовж тривалого періоду, так і про спонтанну елімінацію збудника із кишківника без жодного лікування. З іншого боку, паразит може призводити до запальних процесів з гострим, тривалим чи хронічним перебігом хвороби – «діентамебіазу». Через несумісність результатів у різних дослідженнях, відсутність специфічних клінічних проявів діентамебіазу (за якими проводиться диференційна діагностика даного паразитозу від інших захворювань шлунково-кишкового тракту бактеріальної, вірусної чи іншої паразитарної етіології) створюються передумови для дискусій щодо доцільності лікування в цілому, та у виборі схем терапії зокрема. На сьогодні дослідження науковців все ще викликають питання про те, чи корелює інфекція із симптомами, чи пов'язане лікування з одужанням, і чи є способи ефективного лікування традиційними препаратами і засобами нетрадиційної (альтернативної/народної) медицини [1, 2].
Сучасне лікування діентамебіазу базується на застосуванні специфічних антипротозойних препаратів. Але бракує даних про широкомасштабні клінічні, плацебо контрольовані випробування схем (препаратів) його лікування. Але відомі наразі випадки проведеної етіотропної терапії оцінюється за критеріями як клінічної (повне зникнення або істотний регрес симптомів хвороби у пацієнта на кінцевий термін курсу лікування), так і паразитологічної ефективності (повна ерадикація збудника з організму пацієнта, яку оцінюють через 10-14 днів після завершення курсу лікування) [3-7].
Згідно з настановами МОЗ України (Настанова 01036) та рекомендаціями CDC (США), препаратом першої лінії є метронідазол (та інші похідні 5-нітроімідазолу – орнідазол, секнідазол, тинідазол) [8].
Якщо курс виявився неефективним (не відбулася ерадикація), можуть бути використані інші засоби, наприклад, паромоміцин або дійодогідроксіхінолін. Останні вважаються високоефективними препаратами другого ряду, проте вони не зареєстровані в Україні. Тинідазол, структурний аналог метронідазолу, використовується в Європі, Австралії та в низці країн, що розвиваються вже протягом десятиліть, і нещодавно був схвалений FDA для лікування трихомоніазу, лямбліозу, амебіазу та амебного абсцесу печінки, він також розглядається як ефективний препарат для лікування протозойних інфекцій кишечника. Серед гідроксихінолів пропонують використовувати йодохінол та кліохінол, але всі згадані препарати не схвалено FDA для ерадикації збудника діентамебіазу у людей [3-8].
Сьогодні застосування етіотропних засобів видається цілком виправданим, так як у переважній більшості випадків вони забезпечують зменшення страждань пацієнтів (послаблення або повне зникнення симптомів хвороби), профілактику відстрочених ускладнень та очищення організму від збудників паразитарного захворювання [3-8].
За умови наявності симптомів хвороби (з боку шлунково-кишкового тракту, шкіри, суглобів тощо), в патогенезі розвитку яких не виключається роль шлунково-кишкових найпростіший паразитів з підтвердженням колонізації ними кишечнику, рекомендується проводити лікування комплексне, з призначенням відповідної дієти, регідратаційної, детоксикаційної та антипротозойної терапії, яку за потреби доповнюють засобами симптоматичної дії (спазмолітиків, жарознижувальних і протиблювотних) [3-8].
Для лікування кишкових інфекцій, спричинених найпростішими, широко використовують монотерапевтичні схеми лікування, що сприяє розвитку лікарської стійкості збудників, призводить до невдач лікування та рецидивів захворювання. У деяких дослідженнях зарубіжні фахівці поєднували кілька протипаразитарних препаратів для досягнення вищої ефективності лікування протозойних кишкових хвороб [3-8].
Дослідники також розглядають препарати рослинного походження, пробіотики, пребіотики, синбіотики, екстракти лікарських трав, харчові добавки як альтернативу офіційно рекомендованим засобам лікування. Останні десятиліття відзначені інтенсивним вивченням позитивного впливу пробіотиків, пребіотиків та синбіотиків на організм людини. Науково підтверджено, що ці категорії здатні коригувати та відновлювати мікробіом кишечника, забезпечуючи його стабільне функціонування.
Деякі рослини мають природні антипаразитарні властивості. Наприклад олія горіха та полин традиційно використовуються для очищення від кишкових паразитів, проте наукові дані щодо їхньої специфічної активності проти діентамеби нами не знайдені. Дослідження in vitro орегано (материнка) показують, що емульгована олія середземноморського орегано може мати антипротозойну дію. Берберин міститься в золотушнику та барбарисі, та відомий своїм впливом на кишкові інфекції, спричинені джгутиковими. Часник та гвоздика можуть пригнічувати активність найпростіших, але сухі екстракти часто виявляються неефективними в порівнянні з концентрованими ефірними оліями. На сьогоднішній день нетрадиційне лікування різними натуральними рослинними екстрактами (з гранату, часнику, чебрецю, кореню імбиру та інших рослин) або поживні речовини (БАДи) були неефективні у лікуванні діентамебіазу [9].
Пробіотики, пребіотики та синбіотики здатні збільшувати кількість корисних бактерій у мікробіоті, змінювати умови навколишнього середовища кишечника в менш сприятливий для патогенів бік, конкурувати із збудниками протозойних кишкових хвороб за поживні речовини та місця адгезії, негативно впливати на паразити за допомогою корисних виділень (наприклад, бактеріоцинів, молочної кислоти, перекису водню тощо), пригнічувати продукцію чи зв’язувати токсичні метаболіти паразитів, зменшувати запалення в кишечнику, посилювати секрецію слизу та індукувати імунні захисні реакції слизової оболонки [10-14]. Препарати цих груп можуть безпосередньо або шляхом модуляції мікробіоти та імунної відповіді хазяїна пригнічувати проліферацію паразитів, що призводить до зниження паразитарного навантаження, покращення клінічного стану та одужання пацієнтів.
Використання пробіотиків (наприклад, родів Lactobacillus, Saccharomyces та Enterococcus) не є самостійним методом лікування інвазій діентамебіазу, через відсутність масштабних клінічних досліджень їхньої прямої ефективності, але може бути важливою допоміжною терапією. Що стосується дослідження впливу пробіотичних бактерій на D. fragilis, то лише в одній науковій публікації вивчали вплив пробіотичних бактерій (родів Lactiplantibacillus і Lacticaseibacillus) на стабільність колонізації кишечнику D. fragilis у дітей з аутоімунною целіакією [15].
Перспективність використання пробіотиків, пребіотиків та синбіотиків як самостійних засобів з антипротозойною активністю, так і в якості доповнюючого компоненту традиційної хіміотерапії в останні роки зарубіжними науковцями розглядається як нова стратегія лікування. Багатьма дослідженнями доведено, що паразити шлунково-кишкового тракту шляхом прямої або опосередкованої взаємодії з резидентною мікробіотою впливають на її склад і функцію, змінюють метаболізм клітин кишечника, дерегулюють імунну та ендокринну системи хазяїна, відіграючи значну роль у патогенезі аутоімунних захворювань і розвитку запалення кишечнику, порушують баланс зв’язку між кишечником та центральною нервовою системою тощо [12, 16-18]. Також науковці з’ясували ряд важливих аспектів взаємозв’язку між організмом хазяїна, одноклітинними паразитами та іншими представниками кишкової мікробіоти, що висвітлило сприятливі і невигідні варіанти ентеротипу мікробіому для колонізації інтестинального тракту хвороботворними найпростішими, а також певні кількісні і якісні порушення мікрофлори кишечнику (типи дисбактеріозу), які спостерігаються у пацієнтів при захворюваннях шлунково-кишкового тракту з колонізацією одноклітинними паразитами, в тому числі і D. fragilis [12, 17-20]. Так, за даними метагеномних досліджень мікробіому, у кишечнику людей при інвазіях D. fragilis виявляють збільшення α-різноманіття бактерій та значні відмінності у β-різноманітті. При колонізації кишечнику D. fragilis у людей з симптомами захворювання шлунково-кишкового тракту (наприклад синдром подразненого кишечнику, запальні захворювання кишечнику, циліакії тощо) сигнатура мікробіоти характеризувалась зменшенням чисельності бактерій родин Weeksellacae і Flavobacteriaceae (тип Bacteroidota), Cellulomonadaceae та Bifidobacteriaceae (тип Actinomycetota), Akkermansiaceae (тип Verrucomicrobiota), Pseudomonadaceae і Enterobacteriaceae (тип Proteobacteria), а - збільшенням відносної кількості Ruminococcae та Lachnospiraceae (тип Firmicutes), а також Pasteurellaceae (тип Proteobacteria) [7, 15, 16, 19, 20].
Таким чином, аналіз новітніх даних стосовно особливостей взаємодії між кишковою мікробною спільнотою, D. fragilis та організмом хазяїна надає можливість сформулювати теоретично гіпотези про потенційно ефективні напрямки модулювання складових інтестинальної мікробіоти, що безпосередньо або шляхом підсилення імунного захисту сприятиме усуненню хвороботворного впливу збудника діентамебіазу, а аналіз складу та властивостей пробіотиків, пребіотиків та синбіотиків гастроентерологічного призначення дозволяє визначити ті типи препаратів, які гіпотетично володіють прямою антипротозойною дією, потрібним напрямком модуляції мікробіоти та імунної системи організму хазяїна для деколонізації кишечнику D. fragilis.
Отже, автори цієї роботи на основі аналітично-інформаційного аналізу новітніх даних стосовно взаємозв’язку між організмом хазяїна, одноклітинними паразитами шлунково-кишкового тракту та іншими представниками кишкової мікробіоти, характерних порушень рівноваги у цієї тріаді при розвитку маніфестних форм протозойних інвазій, складу і властивостей пробіотиків, пребіотиків та синбіотиків вважаємо, що обраний напрямок з експериментального вивчення in vitro антипротозойної активності (по відношенню D. fragilis) вищезазначених препаратів є вкрай актуальним з наукової і практичної точки зору. Це дозволить не тільки відібрати перспективні препарати з найвищим рівнем антипротозойної активності, ай в перспективі оцінити доцільність поєднаного використання хіміотерапевтичних засобів з пробіотиками, пребіотиками чи синбіотиками для підвищення сумарного антипротозойного ефекту, що слугуватиме науковим підґрунтям розробки більш ефективного методу комплексного лікування хворих на діентамебіаз.
Список літератури:
1. Hall L. M., Ellis J. T., Stark D. J. Dientamoeba fragilis: a story of contradictions. J Med Microbiol. 2026. 75(1):002110. doi: 10.1099/jmm.0.002110.
2. Dientamoeba fragilis. Сучасний погляд на маловивчене найпростіше. Стислий огляд / Н. А. Чигиринська, С. І. Похил, О. М. Тимченко [та ін.] / Proceedings of XI International Scientific and Practical Conference «Science, innovations and education: problems and prospects», 1-3 June 2022 Tokyo, Japan. Р. 182-187. URL : https://sci-conf.com.ua/xi-mezehttps:// fileview.fwdcdn.com/?url=https%3A%2F%2Fmail.ukr.net%2Fapi%
3. Treatment of Dientamoeba fragilis: A retrospective Finnish analysis of faecal clearance and clinical cure comparing four antiprotozoal drugs / J. P. Pietilä, T. A. Häkkinen, L. Pakarinen [et al.] // New Microbes New Infect. 2023. Vol. 23, Is. 54. DOI : 10.1016/j.nmni.2023.101179.
4. Чигиринська Н. А., Похил С. І., Тимченко О. М., Кириченко І. І. Діентамебіаз. Сучасний погляд на лікування інфекції // Proceedings of the 3rd International scientific and practical conference. CPN Publishing Group. Tokyo, Japan. 2025. P. 21-27. URL: https://sci-conf.com.ua/iii-mizhnarodna-naukovo-praktichna-konferentsiya-science-technology-and-global-challenges-6-8-11-2025-tokio-yaponiya-arhiv/.
5. Current treatment options for Dientamoeba fragilis infections / N. Nagata, D. Marriott, J. Harkness [et al.] // Int. J. Parasitol. Drugs. Resist. 2012. Vol. 3, Is. 2. P. 204-219. DOI : 10.1016/j.ijpddr.2012.08.002.
6. Paromomycin is superior to metronidazole in Dientamoeba fragilis treatment / A. Burgaña, R. Abellana, S. Z. Yordanov [et al.] // Int. J. Parasitol. Drugs. Drug. Resist. 2019. Vol. 11. P. 95-100. URL : https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S221132071930140X.
7. Impact of Metronidazole Treatment and Dientamoeba fragilis Colonization on Gut Microbiota Diversity. / H. Gotfred-Rasmussen, C. R. Stensvold, A. C. Ingham [et al.] // J. Pediatr. Gastroenterol. Nutr. 2021. Vol. 73(1). P. 23-29. doi: 10.1097/MPG.0000000000003096.
8. CDC. Clinical Care of Dientamobea fragilis URL : https://www.cdc.gov/dientamoeba/hcp/clinical-care/index.html
9. Evaluation of the in vitro antiprotozoal activity of various dry plant extracts against Dientamoeba fragilis / J. Barratt, J. Ellis, J. Harkness [et al.] // J. Infect. Dis. Ther. 2013. Vol. 1, Is. 3. P. 111. DOI : 10.4172/2332-0877.1000111.
10. Probiotics for the control of parasites: an overview. / M.A. Travers, I. Florent, L. Kohl [et al.] // J. Parasitol Res. 2011. Р. 610769. doi: 10.1155/2011/610769.
11. Mandal S., Mondal C., Lyndem L.M. Probiotics: an alternative anti-parasite therapy // J. Parasit. Dis. 2024.Vol. 48, Is. 3. P. 409-423. DOI: 10.1007/s12639-024-01680-4.
12. Interactions between parasites and microbial communities in the human gut. / F. Berrilli, D. Di Cave, S. Cavallero // Front. Cell Infect. Microbiol. 2012. Vol. 2. DOI: 10.3389/fcimb.2012.00141.
13. Modulating the Gut Micro-Environment in the Treatment of Intestinal Parasites. / L.Vitetta, E. T. Saltzman, T. Nikov // J Clin Med. 2016. Vol. 16. Р. 102. DOI: 10.3390/jcm5110102.
14. Insights into the Mechanisms of Lactobacillus acidophilus Activity against Entamoeba histolytica by Using Thiol Redox Proteomics. / L. Sarid, E. Zanditenas, J. Ye // Antioxidants (Basel). 2022. Vol. 22. Р. 814. DOI: 10.3390/antiox11050814.
15. Effects of Lactiplantibacillus plantarum and Lacticaseibacillus paracasei supplementation on the single-cell fecal parasitome in children with celiac disease autoimmunity: a randomized, double-blind placebo-controlled clinical trial. / J. Hurych, E. Oscarsson, Å. Håkanson [et al.] // Parasit Vectors. 2023. Vol. 9, № 16. Р. 411. DOI: 10.1186/s13071-023-06027-1.
16. Dubik M., Pilecki B., Moeller J. B. Commensal Intestinal Protozoa-Underestimated Members of the Gut Microbial Community // Biology (Basel). 2022. Vol. 11, No 12. DOI: 10.3390/biology11121742.
17. Beyhan Y. E., Yıldız M. R. Microbiota and parasite relationship // Diagn. Microbiol. Infect. Dis. 2023. Vol. 106, Is. 4. DOI: 10.1016/j.diagmicrobio.2023.115954
18. Al-Rashidi H. S., El-Wakil E. S. Parasites and microbiota: dual interactions and therapeutic perspectives // Microorganisms. 2024. Vol. 12, No. 10. DOI: 10.3390/microorganisms12102076.
19. Dientamoeba fragilis associated with microbiome diversity changes in acute gastroenteritis patients. / M.-R. Muhsin-Sharafaldine, L. Abdel Rahman, R. Suwanarusk [et al.] // Parasitology International. 2023. Vol. 97. Р. 102788. DOI: 10.1016/j.parint.2023.102788.
20. Intestinal Microbiota in Children With Symptomatic Dientamoeba fragilis Infection: A Case-control Study. / M.W. van Kalleveen, A.E. Budding, M.A. Benninga [et al.] // Pediatr. Infec.t Dis. J. 2021. Vol. 40(4). Р. 279-283. DOI: 10.1097/INF.0000000000002975.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter