Запровадження воєнного стану у відповідь на збройну агресію помітно позначилось на економічній, правовій та соціальній сферах України, створивши значні труднощі для виконання багатьох договірних зобов’язань. Проте як у законодавстві, так і в наукових дослідженнях досі немає чітко визначеного місця форс-мажорних обставин в системі цивільного права. Форс-мажорні обставини включають надзвичайні, непередбачувані та невідворотні події (зокрема війна чи стихійні лиха), які унеможливлюють виконання зобов’язань, звільняючи сторону від відповідальності за їх невиконання. При цьому сам обов’язок не анулюється, а лише переноситься на інший строк. Доказування наявності таких обставин зазвичай здійснюється через суд. У період війни виникає багато подій непередбачуваного та невідворотного характеру, що актуалізує низку питань: які саме ситуації можуть бути віднесені до форс-мажорних? Як договори, укладені в умовах воєнного стану, повинні регулювати випадки таких обставин? Перелік прикладів форс-мажорних обставин наведено у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та у статті 3.1 Регламенту Торгово-промислової палати України і регіональних торгово-промислових палат щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 цього закону, форс-мажорними обставинами можуть бути такі події, як загроза війни, збройний конфлікт або його серйозна загроза, ворожі атаки, блокади, військові ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена чи неоголошена війна, акти тероризму, диверсії, піратство, масові заворушення, революції, заколоти, повстання, введення комендантської години або карантину, а також викликані природними катастрофами — епідемії, штормові погодні умови, цунамі чи урагани.
Вичерпного списку обставин непереборної сили не існує. У випадку виникнення форс-мажорних обставин сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи часткове невиконання зобов’язань за договором. Однак це не означає анулювання зобов’язань, якщо інше прямо не передбачено умовами договору — їх виконання відкладається до моменту, коли це стане можливим. У цьому контексті доцільно звернутися до Віденської конвенції ООН про право міжнародних договорів. Згідно з її положеннями, сторона, яка посилається на форс-мажор як на причину невиконання своїх зобов’язань, зобов’язана довести, що перешкода була поза межами її контролю. Від сторони не могли обґрунтовано очікувати ні передбачення таких обставин, ні запобігання їм або ліквідації їх наслідків. Ця конвенція ґрунтується на принципі розумної передбачуваності, згідно з яким сторони не несуть відповідальності за збитки, які неможливо було передбачити, виходячи з доступної їм інформації. Під час укладання договору в умовах війни особливо важливо враховувати всі потенційні ризики, заздалегідь визначити ситуації, за яких відповідальність за невиконання зобов’язань не буде зніматися, та з особливою ретельністю скласти форс-мажорне застереження.
Список літератури:
1. Постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/17219/21.
Про критерії доведення причинно-наслідкового зв’язку між воєнними діями та неможливістю виконання договору.URL: https://reyestr.court. gov.ua/Review/110154392
2. Гончаренко, В. Г. Форс-мажорні обставини в механізмі цивільно-правового регулювання // Підприємництво, господарство і право. 2021. № 4. С. 32–38.
3. Єрмоленко, В. В. Цивільно-правові наслідки неможливості виконання зобов’язань : наукова стаття // Право України. 2021. № 12. С. 85–96.
_______________________
Науковий керівник: Голобородько Наталія Володимирівна, викладач юридичних дисциплін, Таращанський технічний та економіко-правовий фаховий коледж
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter